My Virtual Reading Room

From Svitlana Roiz's FB:
(she's a clinical psychologist)

Вогонь – це травматичний досвід. І ми, буквально, плавимося до рівня своєї наповненості, до рівня своїх сенсів та віри. Тому так важливо тримати стакан, тобто наше фізичне та метафоричне тіло наповненим.


Fire is traumatic experiences. And we, literally, melt to the level to which we are filled, to the level of our meanings and beliefs. That is why it's so important to keep the cup, that is, our physical and metaphorical body, filled.

Here's the entire post:

Ви точно бачили цю демонстрацію. Я вирішила її записати та використати, як метафору, під час моєї доповіді на Форумі «Колективна стійкість, зцілення та зростання», що відбувався 1.07 в УКУ. (Вдячна Олегу Романчуку та програмі Ти ЯК за запрошення). Я хочу опублікувати текст доповіді, запросити разом зі мною до роздумів. Про стійкість та подолання стресу. Тексту буде багато.
Я почала доповідь з гри на бамбуковій флейті. Бамбукова флейта – мій особистий символ стійкості. Часто саме з її кількох нот я починаю зустрічі. Вона завжди зі мною у валізці як відчуття вісі, за яку я можу триматися і яка допомагає мені налаштуватися на аудиторію. Кожного разу це інша мелодія. Як метафора, що кожна людина і її життя – це теж окрема мелодія. Флейта для мене символізує вісь – хребет, який має бути рівним.

🌲 Стояти прямо, в повний зріст – не уникати того, що відбувається - мені здається, це один з виборів в процесі плекання нашої стійкості.

Вона просто не видасть звук, коли м’язи в гіпертонусі. І щоб грати, ти постійно маєш бути в стані тілесної усвідомленості – вона допомагає уникнути дисоціації.

Гра на флейті – це практика парасимпатичного дихання. З акцентом на видосі. Це практика стабілізації.
Травматичний досвід впливає в нашому мозку на зони Брока – зони, що відповдають за говоріння. Коли нам страшно, вони можуть блокуватись. Видати звук – дати можливість почати процес стабілізації.

Гра на флейті – це теж практика стабілізації. Ми переповнені різними дискомфортними звуками і процес гри на цьому інструменті дає можливість налаштуватись на інший звук – внутрішній.

🌲 Мене колись вразила думка про те, що вихід з в’язниці травми вимощений словами. Те, що ми зможемо висловити – ми можемо опрацювати.
Це ще один з принципів стійкості – висловлення, можливість розповідати, за допомогою різних засобів, свою історію.

🌲 Ще одна метафора, яку я часто використовую – особливо поруч з дітьми, особливо в роботі з родинами - ми всі інструменти. Коли музиканти готуються до концертів вони налаштовуються – чи налаштовуємося ми, перед тим як вийти грати свою партію стійкості. Чи звучимо ми чисто, в своїх зустрічах.

🌲 І остання музична метафора – мій особистий тест: я зараз оголений нерв, чи натягнута струна. Якщо я в стані оголеного нерву – для мене усе стає тригером, я звучу болем та передаю його іншим. Це стан, в якому важливо просити про допомогу та приймати допомогу. Натягнута струна, натомість, дає можливість відчувати динаміку, відгукуватись на потреби, звучати силою та стійкістю. Усвідомлення свого стану – ще одна умова особистої та колективної стійкості.
Я працюю з родинами.
І часто думаю, що можливо – стійкість родин побудована на концентрованій любові, усвідомленому виборі Життя і нашої експертності в стресі.

🌲 В травматерапії є поняття – експертний стрес – це коли ми знаємо, як впливає стрес саме на нас та наших дітей і обираємо свідомо для себе стратегію, яка може допомогти. Досвід стресу буде, але ми підготовлені. Це начебто знати, що буде злива і взяти з собою парасольку.
Складність в тому, щоб знати свою стратегію і вивчити стратегії дітей та рідних. І пропонувати те, що працює саме для них. Бо травматизація підсилює наше відчуття самотності.
Самотність – травматична. І іноді саме нечутлива допомога створює дистанцію.
Це не очевидно – якщо моя стратегія подолання стресу – раціоналізувати та діяти – я можу давати цінні поради та вказівки там, де моїй дитині потрібно, щоб її просто обійняли. І після цього пропонували дихальні практики чи практики заземлення. Дякую за цей фокус Alexander Gershanoff
Родини, які стали експертами в стресі і співналаштовані – більш стійкі.

🌲 Про концентровану любов та вибір життя -
Коли чоловій йшов добровольцем в військо – йому 53 роки, одне око майже не бачить, гіпертонія – я була налякана. Але знала, що не можу стояти перед його вибором. Бо це позбавить його відчуття сили та сенсу. Я не можу жити так, щоб він дивився тільки на мене і на дітей – він має бачити свій сенс і свій шлях.
Не втарчати бачення сенсу, шукати, що є зараз твоїм сенсом – це теж один з принципів Стійкості. Він зробив вибір і ми маємо стійко з рівною спиною з любов’ю стояти за ним.
Мене питали знайомі – як ти могла його відпустити, казали - ти що, не розумієш, що його можуть вбити? Ти розумієш, що не впізнаєш його, коли він чи якщо він повернеться.
І щоб стояти в повний зріст, не уникати нічого і мати можливість дихати – я мала пройти подумки цей шлях - через смерть – допустити, що він може не повернутись, що я робитиму, як скажу дітям та рідним, як вибудовуватиму життя. Ця складна внутрішня робота дала мені можливість бути сміливішою. Без уникання дивитись на таке різне життя.
Але знати, що смерть існує в буттєвості це не означає буквально пускати її в своє життя.

🌲 Наступний крок - Обирати життя – робити все, щоб не втратити життєвість – самим, і особливо, коли поруч діти. я вірю в те, що чоловік захищений і моєю любов’ю і вірою в Життя. І моїм постійним усвідомленим пошуком контакту з життям.

🌲 Коли мене питають батьки, що найважливішого потрібно зробити, щоб підтримати дітей – я прошу саме про це –
Війна не має заслоняти Життя. Життя – більше, ніж всі випробування. Зберігати контакт з життям – помічати його – це мовою нейробіології - моменти, коли вмикається вентрально - вагальний контур, моменти нашої регуляції.

🌲 Концентрована любов та віданність – це вибір.
Якось в розмові чоловік сказав «Ти так прекрасно без мене пораєшся. Тобі зараз можливо вже ніхто не потрібен». Я йому відповіла, що наші стосунки зараз більш чисті та чесні – бо я з тобою не тому, що я не можу без тебе, а тому, що я хочу бути з тобою. Я точно впораюсь сама. Але мій вибір бути з тобою.
А донька каже – я так змінилась за той час, що тата немає. Чи він впізнає мене, буде любити? – кожного дня я надсилаю чоловікові фото доньки, і для того, щоб він бачив її зміни.
Любити, бути поруч, приймати зміни – це навичка та вибір.
Хоч ми маємо бути готовими – до криз родин і кризи самого інституту родини– бо життя на відстані, та життя на межі сил - оголює хребет – вісь наших стосунків.
В житті з такою кількістю стресорів та подолань – ми переосмислюємо стосунки та свої ролі.
У нас є такі різні досвіди - Родина що живе в своєму домі
Родина, що втратила дім
Родина, що пускає коріння в іншому місті чи країні
Родина, де батько чи мати на війні
Родина де батько в Україні, а діти за кордоном
Родина, де батько побачив дитину вперше після народження в відпустці
Родини, що переживає втрату
Родини з невизначеною втратою
Родини, де є ті, хто потребують протезування та лікування

🌲 У кожного своя межа витримування, кожна родина викарбовує свою особисту стійкість – і можливо, прояв загальної мудрої стійкості це Повага. Безумовна. Без порівнянь та зецінювання. В цьому ми ще не набрали сили - Поважати досвід і біль і силу кожного. Не мірятися болем

🌲 Окрема тема, в якій я не бачила грунтовної роботи та досліджень – стійкість літніх людей. Поруч зі мною літні батьки, я працюю з різними родинами – і бачу, як гартується і проявляється їх мудра літня стійкість.

🌲 А ще – неочевидна така важлива тема родинної стійкості та сили – це тварини. В березні 2022 року ми з донькою їхали з київсьокї області, з дачі, де ми зараз живемо. Ми їхали в Івано-Франківськ з нашою кішкою Широю. Ми шукали можливості жити з кішкою, хоч це було не просто. Донька тоді сказала: "Ми не кинули Ширу і тепер я точно впевнена, що ви і мене не покинете". І так кажуть і це зчитують так багато дітей. Відданість тим, хто тобі довіряє – теж особлива сила.
Відповідальна Відданість – теж сила нашої стійкості.

🌲 Окрема тема мого життя та піклування – діти. Я не люблю слова – діти наше майбутнє. Для мене це наче зазіхання на їх майбутнє. Ми вкладаємо в них те, що маємо, іноді свою життєвість, щоб вони мали, що вкласти в своїх дітей. Вкласти в саме життя. Вони нам не винні майбутнє.
Стійкість дітей залежить від стану дорослих. Це очевидно, про це є багато досліджень. І дорослі все роблять, щоб захистити дитинство. Діти вразливіші, але й адаптивніші. В опитуванні, яке проводив фонд Олени Зеленської була для мене вражаюча цифра - 71 відсоток дітей вважає себе щасливими. і для мене там був ще один з важливих пунктів про те, що 6 з 10 дітей відчувають, що можуть впоратись із проблемою.
Травма характерізується відчуттям безпорадності, відчуттям жертви і безнадійністю. Діти попри все відчувають себе щасливими та спроможними. Для мене – це ознаки зростання.
І зростання родин для мене ще в неочевидному – ми готові говорити з дітьми на складні теми.

🌲 Наш внесок в Стійкість – захищати, не позбавляючи сил. Захищати, поважаючи силу впоратися з викликами.
І внесок в стійкість – бачити ознаки не тільки травми, а й зростання
Ми бачимо, як діти повертаються до вільної гри, як вони повертаються до творчості, як вони продовжують чи починають відреаговувати агресію – я так часто нагадую дорослим – якщо дитина пройшла шлях від бий біжи замри – до саме завмирання – відновлюватись вона буде в зворотньому напрямку – завмри – біжи (фаза гіперактивності) та бий. Це складно для дорослих, але це прояв життєвості.
Діти мріють, і не тільки про Перемогу, а і про іграшки, телефони. Важливо тільки, щоб нам вистачило сил та стійкості залишатися дорослими поруч з ними.

🌲 Демонстрація зі стаканом з водою
Щоб підсумувати все, що я сказала, хочу запропонувати відео-метафору. Уявіть, що стакан – це наше фізичне тіло, або ж метафоричне тіло родини, а рідина (вода) – це те, чим ми наповнені.
Щоб бути наповненими, можливо, нам потрібно:
– Триматися своєї вісі, своїх сенсів
– Усвідомлювати, що тіло несе на собі вантаж стресу
– Мати можливість висловлювати свій досвід, писати особистий літопис
– Запитувати себе: "я нерв, чи струна", і дбати про свій стан
– Вміти просити про допомогу
– Кожного дня робити внесок в свою життєвість
– Свідомо обирати життя
– Бути відданими в любові, стійко любити
– Усвідомлювати, що ми точно змінюємось і маємо приймати наші зміни
– Бути дорослими поруч з дітьми
– Бути експертами в стресі
– Усвідомлювати, що смерть реальна та допустима
– Дозволяти собі плакати, відгорювати, але обирати життя
– Зберігати людяність
– Проявляти повагу
Вогонь – це травматичний досвід. І ми, буквально, плавимося до рівня своєї наповненості, до рівня своїх сенсів та віри. Тому так важливо тримати стакан, тобто наше фізичне та метафоричне тіло наповненим.
Дякую, що були поруч в роздумах
☀️ Відео всіх доповідей Форуму – подивіться, будь ласка, там були такі прекрасні спікери та думки https://youtube.com/playlist...
☀️ Матеріал з моєю доповіддю https://ucu.edu.ua/.../vyhid-z-v-yaznytsi-travmy.../
Обіймаю, Родино! ❤️ Як хочу Перемоги!